Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Черкаський державний технологічний університет Кафедра радіотехніки Звіт з виробничої практики на тему: Черкаська філія ПАТ ’’Укртелеком’’ Керівник практики від кафедри: студента 3 курсу доцент Мітіхін Ю.В. групи РТК – 94 Керівник практики від підприємства: денної форми навчання начальник ДТМ Кимгир М.К. Шикунова М.О. Черкаси 2012 Зміст ст 1. Історія розвитку АТС 3 2. Cхема організації зв’язку в м. Черкаси 4 3. Системи передачі в цеху 4 4. Система абонентського ущільнення ’’ПИЛИГРИМ’’ 5 5. Синхронний транспортний модуль STM 5 6. Обладнання ІКМ-15/30М 6 7. Цифрова сільська автоматична станція ЄС – 11 7 8. Сімейство SI-2000 в сучасних телекомунікаційних мережах 8 9. Інструкція з охорони праці № 34 12 10. Висновок 17 11. Список літератури 18 Історія розвитку АТС Перші телефонні станції (ТС) були станції з ручним обслуговуванням (РТС). До 20-м рокам XX століття процес вдосконалення РТС був завершений. Абонентські місткості РТС досягли граничних для шнурових комутаційних полів значень. Прикладом може служити центральна московська РТС, місткість, якій в 1916г. складала 60 тис. номерів. У 30-і роки РТС почали витіснятися автоматичними станціями. Помітимо, що і в наші дні РТС ще експлуатуються в деяких мережах спеціального призначення. Перші автоматичні ТС (АТС) з'явилися в 1886-1887 роках. Винахід в 1889 р. братами Строуджер декадно-крокового шукача створив технологічну основу для створення АТС декаднокрокової системи (АТС ДК), що стали в 40-50-і роки основним типом АТС у світі. Завдяки простоті і непримхливості в обслуговуванні електромеханічні АТС декадно-крокової системи (станції типу АТС-47, АТС-54) знаходяться в експлуатації і в наші дні, хоча випуск їх і припинений. Хронологічно останньою і найбільш досконалою системою серед електромеханічних АТС стала АТС координатної системи (АТСК) з централізованим релейним пристроєм управління і високопродуктивним пристроєм комутації, виконаному на багатократних координатних з'єднувачах (МКС). Ідея МКС була запропонована ще в 1914 році, перша ж АТСК була запущена в 1926 р. в Швеції; там же в 40-х роках фірма Ericsson почала серійний випуск сімейства АТСК. У 50-х і 60-х роках XX століття в промислово розвинених країнах система АТСК зайняла лідируюче положення. У Радянському Союзі випускалися системи АТСК, АТСК-У для міських телефонних мереж; міжміські станції АМТС-2 і АМТС-3, а також ряд малих і середніх АТС типів К-100/2000; К-40/80; К-50/200. Станції АТСК і їх модифікації обслуговують велику частину мережі телефонного зв'язку України наших днів. Слід зазначити, що робляться спроби модернізації експлуатованих АТСК : електромеханічні релейні пристрої управління (блоки маркерів і регістрів) замінюються електронними аналогами, впроваджуються електронні схеми в комплекти абонентського і лінійного інтерфейсів і тому подібне. Ці заходи покращують деякі параметри АТСК. АТС квазіелектронної системи (АТСКЕ) - хронологічно остання система АТС для аналогових мереж зв'язку. Розробка АТСКЕ почалася в 50-і роки XX століття, а в 1964 р. перша АТСКЕ (США, станція Е881) була введена в дослідну експлуатацію. При створенні АТСКЕ використовувалися новітні для тих років технології. Так, схеми комутації (комутаційні поля) зібрані з комутаційних матриць на герконах і ферридах. Мініатюрність і швидкодія таких матриць (в порівнянні з релейними з'єднувачами МКС) пояснює термін "квазіелектронні". Але основна і принципова відмінність системи АТСКЕ від попередньої системи АТСК полягала в тому, що завдання управління в АТСКЕ став виконувати спеціалізований комп'ютер. Застосування комп'ютера в ролі центрального пристрою управління перетворило телефонну станцію на "АТС з управлінням за записаною програмою" або "АТС з програмним управ...